Парк “Перемога”: від заснування до сьогодення

20 квітня 2021 2285 0
Олена Кулага
Парк “Перемога” в Полтаві – найстаріший парк у місті, зі своєю історією, моментами розвитку і занепаду. Парк відпочинку декілька разів змінював свою назву й пережив не одну історичну віху. PTV пропонує згадати, яким був парк в різні часи своєї історії.

Заснування міського парку в Полтаві

Історія створення парку “Перемоги” сягає понад два століття. Розташований він на Інститутському пагорбі, вздовж Першотравневого проспекту. 

Виникнення парку пов'язане з утворенням в 1802 році Полтавської губернії. З того часу, коли Полтава отримала статус губернського міста, стрімко починає змінюватися її суспільне та економічне життя. Відбувається стрімке перепланування та перебудова міста.

Заснований парк у 1803 році за ініціативи полтавського генерал-губернатора князя Олексія Куракіна. Князь заснував парк на придбаній у майора Криловського ділянці землі, яку згодом подарував місту. 

Згодом князь Куракін звернувся до полтавського мецената Семена Кочубея з проханням подарувати місту його гай, який розташовувався поруч, для облаштування міського саду. Для розширення території саду придбали також леваду графа Лева Розумовського.

До розбудови міського саду залучили губернського архітектора Михайла Амвросимова та майстрів цегельної справи з інших губерній, а також іноземних майстрів.

Михайло Амвросимов за своїми проєктами здійснював реконструкцію Полтави, також був одним з авторів ансамблю Круглої площі в Полтаві. Він є також автором проєкту міського саду.  

Того ж 1803 року сад обнесли огорожею. Спорудили альтанки, оранжереї, розбили квітники, облаштували ставки та теплиці. Спорудження велося під наглядом архітектора Амвросимова та його помічника Плотникова.

Келінський проспект. Ліворуч вхід до міського парку - Джерело сайт Бориса Тристанова

З 1818 до 1892 року територію саду значно розширили, приєднавши ділянки, придбані на міські кошти.

У 1820 році на території саду заснували Полтавську школу садівництва (зараз будівля міської інфекційної лікарні). В ній навчалися головним чином кріпаки, які потім поверталися до своїх господарів і займалися садівництвом в їхніх маєтках. 

Школа садівництва проіснувала до 1841 року, коли ділянку саду (близько 24 десятин землі) та приміщення школи передали Інституту шляхетних дівчат (зараз будівля “Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка”), який містився поруч у колишній садибі Семена Кочубея.

За час існування школи садівництва, у Полтавському міському саду проводили досліди з розведення винограду різних сортів. Із закриттям школи, частина виноградників теж відійшла Інституту шляхетних дівчат і в хороші роки давала багатий врожай. 

У зв'язку з тим, що міський сад прибутку не давав, міська дума вирішила віддати його на відкуп, але за умови допуску в сад жителів міста і можливістю займатися рибною ловлею в озерах. 

У середині XIX століття міський сад віддали на відкуп садівникові І. Гуссону з доплатою йому з міських сум по 200 карбованців щорічно. 

Клуб чиновників, театр знаходився на території міського саду - Джерело сайт Бориса Тристанова

1852 року в міському парку спорудили приміщення другого Полтавського міського театру. Перші вистави театру поставлені трупою Петровського. Будівля також слугувала клубом чиновників.

Сад займав велику територію з віковими дубами, бузковими гаями, тінистими алеями, розаріями. Взимку тут облаштовували каміни, де могли зігрітися відвідувачі парку.  

У 1859 році шанувальники Тараса Шевченка заочно вшанували Кобзаря. В міському саду на урочистості зібралося близько 200 полтавців. Зі вступною промовою виступив приятель Шевченка і колишній член Кирило-Мефодіївського товариства Дмитро Пильчиков. Виступи звучали українською, російською, польською, чеською мовами. Ймовірно, міський сад був осередком громадського і культурного життя Полтави.

Після революції 1917 року територія міського парку значно зменшилася, до того ж парк отримав нову назву – на честь Івана Франка. На початку 30-х років тут відбулося вшанування Тараса Шевченка.

29 серпня 1936 року, з ліквідацією старого полтавського кладовища (зараз парк імені Івана Котляревського) на околиці міського парку, поблизу садиби де багато років жив письменник і публіцист Володимир Короленко, перепоховали його прах.

Могила Володимира Короленка - Джерело сайт Бориса Тристанова

Під час окупації 1941-1943 років знищили багато дерев та чагарників парку. Після визволення міста, полтавці протягом 1944-1945 років висаджували дерева, кущі, розчищали ставки, розбивали квітники, споруджували місця для відпочинку. Парк відновили й назвали парком “Перемоги”. 

У липні 1974 року у газеті “Зоря Полтавщини” надрукували статтю про театралізоване свято, яке відбулося в парку “Перемога”. Для проведення свята, в короткий термін, спорудили капітальне приміщення літнього театру.

Пам'ятник розташовувався в парку "Перемоги" - Джерело фейсбук-група Стара Полтава

Автор проєкту театру архітектор Доля Ігнатенко так описує новий заклад культури: 

“Театр має 650 місць для глядачів, 25 кімнат для гурткової роботи; площа сцени – 250 квадратних метрів”.

У той час, коли на сцені літнього театру розпочався святковий концерт, у різних куточках парку демонстрували фільми, працювали атракціони. О 22:00 над парком спалахнули вогні святкового феєрверка. 

Згодом на території парку побудували один з найбільших у місті фонтан та танцювальний майданчик.

Фонтан в парку "Перемога" - Джерело фейсбук-група Стара Полтава

Парк обладнаний необхідною інфраструктурою для проведення багатолюдних свят, що робило дозвілля комфортним для відвідувачів. Атракціони, наявні в парку, розважали, як малечу, так і дорослих. 

Атракціони парку "Перемога"

Полтавці та гості міста напевно перш за все згадають літак, який був встановлений в центральній частині парку відпочинку. 

Літак, який зараз можна побачити тільки на збережених фото, був марки “Douglas” DS-3 Dakota” і вважався найсерійнішим літаком американських авіаторів 30-50 років. Американці почали випуск “Douglas” в 1936 році, а в 1939 році Радянський союз викупив ліцензію на виробництво літака і його почали виробляти в Союзі під назвою ЛІ-2. 

Літак у парку "Перемога" - Джерело фейсбук-група Стара Полтава

У журналістському розслідуванні, яке надруковане в газеті “Молода Громада” від 1 травня 1993 року, йдеться про те, що збережених літаків марки ЛІ-2 на той час залишилося лише чотири. Тому літак у парку “Перемога” являв собою музейну цінність.

Навесні 1993 року літак з парку зник. Попри численні звернення містян з проханням з'ясувати, куди подівся “Douglas”, істину встановити не вдалося й досі.

Літак “Douglas” мав не тільки декоративну функцію, як згадують відвідувачі, в ньому транслювали мультики, що було неабиякою розвагою для малечі.

Парк відпочинку "Перемога" - Джерело фейсбук-група Стара Полтава

Крім літака, в парку “Перемога” встановили парашутну вишку, з якої любителі екстриму могли здійснити політ. Вишку можна побачити на деяких фото, збережених з тих часів. Також були гойдалки-човники, каруселі й літачки. У літачків, за споминами полтавців, були справжні пропелери, які розганяли їх по колу.

З часом атракціони в парку оновлювали. Встановили оглядове колесо та атракціон “Сюрприз”, які попри свій поважний вік функціонують і досі, розважаючи полтавців. 

Співоче поле Марусі Чурай

З 1978 року проводилася реконструкція парку. В 1987 році на території парку “Перемога” побудували Співоче поле Марусі Чурай – місце проведення масових заходів для полтавців й гостей міста. Зведений амфітеатр на зелених схилах парку може вмістити до 7 тисяч глядачів.

Сцена побудована так, що може використовуватися для виступів і одночасно є дахом для службових приміщень. На сцені Співочого поля виступали знані діячі культури України та закордону.

На великі свята до Полтави  приїздили мистецькі колективи з усієї Полтавської області. Чого тільки вартий зведений багатолюдний хор і виступ Анатолія Солов'яненка в Полтаві на день Незалежності. 

Співоче поле Марусі Чурай - Джерело сайт Бориса Тристанова

Під час концертів відпочивальники займали всі лави амфітеатру, а позаду нього на зелених схилах розташовувалися люди, які звідти стежили за дійством. Складалося враження, що весь простір перед сценою був заповнений так, що не було де яблуку впасти. Зазвичай подібні концерти закінчували салютами. 

У 2016 році планували провести масштабну реконструкцію і навіть створили ескіз, відповідно до якого Співоче поле повинні були накрити сучасним навісом.

2005 року в газеті “Коло” вийшла стаття про облаштування парку “Перемога”. В ній йдеться, що в найстарішому парку Полтави, якому на той час виповнилося 200 років, провели капітальний ремонт співочого поля “Марусі Чурай” (замінили дерев'яні сидіння), облаштували центральну алею, полагодили фонтан. Також переобладнали танцмайданчик, прикрасили парк новою ілюмінацією, придбали нові атракціони.

Тодішній директор парку “Перемоги” Олег Сіваков розповідав, що парк було б добре обладнати новими сучасними атракціонами, такими, як “Американські гірки” або “Говерла”, але через брак коштів на той час це було проблематично. 

Нібито італійці мали намір інвестувати кошти в парк “Перемога” і перетворити його на полтавський “Діснейленд”. Та в такому випадку, вхід у парк мав би бути платним, як і самі атракціони. Керівництво парку відмовилося від такої пропозиції, сподіваючись на збільшення фінансування з місцевого бюджету.

Протягом трьох-п'яти років планували перетворити парк на сучасний розважальний комплекс, обладнати територію для гри в пейнтбол, можливо відкрити кінотеатр для перегляду фільмів з автомобілів, тощо.

Останнім часом в парку відпочинку відбулися помітні позитивні зміни. Проводили тематичні виставки, облаштовували годівнички, встановили історичні таблички. Парк регулярно поповнюється новими деревами та квітами. Відвідувачі можуть випити філіжанку кави в одній з кав'ярень на території парку. 

Наразі міською владою розглядається можливість приєднання парку “Перемоги” до комунального підприємства “Декоративні культури”, з метою економії бюджетних ресурсів.  Тож питання, якою буде подальша доля полтавського парку відпочинку, залишається відкритим.

Чи матимуть змогу полтавці та гості міста в майбутньому на свята багатолюдними струмками стікатися до парку “Перемога” – покаже час.

Текст підготовлений на основі даних “Полтавщина енциклопедичний довідник” за редакцією Анатолія Кудрицького.